?

Log in

No account? Create an account

Фотография – моё давнее увлечение, которое постепенно перешло в основную деятельность. Больше всего меня в фотографии привлекает возможность передать во времени настоящие, неподдельные эмоции. Очень люблю снимать детей из-за их непосредственности, открытости и искренности. Я стремлюсь поймать в кадр момент радости, счастья, восторга или удивления, чтобы потом его можно было пережить снова. И, конечно, приветствую фотоэксперименты.

Если вам хочется запечатлеть романтику ваших чувств, не обязательно перед свадьбой, или устроить послесвадебную фотосессию, когда уже не нужно торопиться в ЗАГС или в ресторан. Если у вас есть какие-либо идеи для нестандартной фотосъемки и вам очень хочется их реализовать, или просто хочется немного развеяться и поднять настроение, попробовав себя в роли фотомодели. Обращайтесь – поснимаю с удовольствием:)

Отдельное предложение будущим мамам. Беременная женщина как маленькая богиня, она необычайно прекрасна в ожидании чуда, и это волшебное состояние обязательно нужно сохранить для семейного альбома, чтобы потом рассказать маленькому Солнышку как мама и папа ждали его.

Фотосъемка свадеб, послесвадебная съемка, истории любви, детские праздники, крестины, прогулки по городу, нестандартные фотосессии, фотосессии для беременных, семейная фотография, съемка в студии и не только, художественная обработка фотоснимков.

http://elena.kiev.ua/

elena_osa@ukr.net

+38 093-384-66-33

Образцы работ так же можно посмотреть тут:

ptisa-kiwi.io.ua/album

и ещё немного тут: 

www.photosight.ru/users/283488/и тут:
http://vk.com/elena_kiev_ua

выиграй 100 000

заходи и выигрывай в лотерею. регистрация и участие бесплатные. http://lotzon.com/?ref=41218 БЕСПЛАТНАЯ лотерея можно ВЫИГРАТЬ призы и деньги.

небольшие суммы можно реально выигрывать постоянно, на пополнение телефона хватит, про большие пока не знаю. Посмотрим:)
Угадал 6 номеров – сорвал джекпот! 300 000!

регистрация по ссылке http://lotzon.com/?ref=41218
В преддверии 8-го марта в киевских школах проводилась плановая беседа на тему "видатні жінки україни". Самыми выдающимися оказались зэчка-воровка Юля Тимошенко и убийца Нидия Савченко. Портрет Савченко висит перед центральным входом школы как образец для подражания. Кем должны вырасти дети, если в качестве героев им предлагают судимых убийц и воров?
Печаль :(
В этой статье хотелось бы обратить внимание на несколько правил,  которые помогут вам свободнее чувствовать себя перед фотокамерой и хорошо получаться на фото не зависимо от того, снимает ли вас профессиональный фотограф или друзья щелкают на мыльницу.  Часто перед съёмкой, обычно свадебной,  я провожу небольшой  «инструктаж» где кратко отмечаю основные моменты, которые облегчают дальнейшую совместную работу.

Вот некоторые небольшие хитрости чтобы получились хорошие фотографии.

1.  Самое основное правило, на которое обращаю внимание в первую очередь это осанка. Выпрямите спину, втяните живот и расправьте плечи, и только одно это уже значительно увеличит шанс получения отличной фотографии. Посмотрите  на себя в зеркало когда сутулитесь, и когда вы распрямляете плечи, и вы увидите огромную разницу. Человек с ровной спиной выглядит и чувствует себя  увереннее. Подтянитесь, независимо от вашей комплекции. Втянуть живот тоже для осанки, потому, что сутулиться и при этом втягивать живот довольно затруднительно.

2.  В продолжение разговора об осанке стоит добавить еще один элемент – шею. Немного вытяните шею, так, будто бы тянитесь макушкой вверх, и слегка напрягите мышцы шеи, чтобы сделать акцент на ключицах. Это может показаться непросто, но результат будет того стоить. Подчеркнутые ключицы очень эффектно выглядят на портрете.

3. Следует отметить, что фото это фото, а не реальность, это плоская картинка, и если на ней чего-то нет, то этого нет. Не у каждого наблюдателя достаточно богатая фантазия чтобы дорисовать недостающее.  Поэтому (если, конечно, у фотографа нет другой задачи), ваши руги-ноги-пальцы так или иначе в кадре должны присутствовать. Не стоит прятать руки в карманы, если поза предполагает, зацепите за край кармана или пояса большой палец руки так, чтобы остальные пальцы были видны. Если вы скрестили руки на груди,  пальцы положите сверху на предплечья. Не прячьте руки за спиной. Если вы сидите, то постарайтесь не поджимать ноги так, чтобы их не было видно. Найдите удобное положение не закрываясь от камеры.

4. Большое значение имеет поза. Поза должна быть естественной, подчеркивать достоинства и скрывать недостатки. Посмотрев в зеркало вы сможете подобрать для себя несколько наиболее удачных положения для фотосъемки. Обычно плечи самая широкая часть фигуры, чтобы это скрыть выставите одно плечо немного вперед, а голову чуть-чуть поверните и наклоните.  Нужно постараться не оставлять прямыми суставы, прямые конечности придают силуэту некоторую скованность и топорность. Согните руки в локтях, обопритесь на одну ногу, а другую согните, наклоните голову.
Если съемка в полный рост, то можно воспользоваться секретом голливудских звёзд – встать вполоборота к фотографу, руку положить на таллию, и немного выставить вперёд плечо - это сделает вас стройнее и грациознее.

Если задумка фотографа – сделать фото сзади, то нужно развернуться к нему всем корпусом, а не только повернуть шею, так как сильный поворот головы образует складки даже на самой тонкой и молодой шейке.

5. Взгляд. Взгляд – душа фотографии. Если фотограф не просит специально, то не надо смотреть прямо в объектив. Переведите взгляд  чуть в сторону от фотографа. Смотрите чуть выше, в область вспышки, тогда не будет эффекта «красных глаз». Поверните лицо к свету.  Чтобы не щуриться и избежать снимков с  полуоткрытыми глазами – закройте глаза, а когда фотограф скажет – откройте. Широко распахнутые глаза - один из способов отлично выглядеть на снимке.

6. Подберите ракурс. Правильно выбранный ракурс – залог успешной фотографии. Конечно выбор ракурса в основном забота фотографа, но поскольку модель и фотограф работают совместно, и одинаково заинтересованы в получении результата, модель может посодействовать фотографу.  Съёмка снизу визуально удлинит ноги и увеличит рост, но такой ракурс не очень подходит для портрета, съёмка сверху  делает акцент на лице и может создать иллюзию стройности. Универсальная точка съемки – на уровне глаз модели при портрете или выше уровня пояса при съёмке в полный рост.

7. На каких фото вы себе чаще всего нравитесь? Там, где вы улыбаетесь.
Только улыбка должна быть натуральной и естественной. Наигранную «американскую» улыбку сразу выдают глаза, сложно напрячь мышцы глаз, если нечему улыбнуться. Не стоит также говорить слово «сыыыр», это визуально растянет рот и улыбка будет неестественной. Не стоит застывать с улыбкой на лице и ждать пока фотограф сделает снимок. Пока вы ждёте, улыбка потеряет естественность.
Подумайте о чем-то хорошем, о том,  что вам нравится, о том, что вы действительно любите, вспомните недавний смешной эпизод из  жизни и тогда не придётся играть и настоящая искренняя улыбка сама появится на лице.

Чтобы всегда отлично получаться на фотографиях  нужно быть счастливым.
Находите прекрасное в повседневности, ставьте цели и достигайте их, радуйтесь мелочам и
БУДЬТЕ СЧАСТЛИВЫ!


оригинал http://elena.kiev.ua/6-kak-horosho-poluchatsia-na-foto.html
Оригинал взят у andreyvadjra в Почему мне тяжело быть патриотом Украины

Мне тяжело быть патриотом Украины.

Почему?

Да потому, что данный патриотизм требует безусловной, слепой любви, любви без всяких оснований, причин и поводов, любви не благодаря, а вопреки. Мне тяжело быть патриотом Украины потому, что украинский патриотизм необъясним с точки зрения здравого смысла. Точно так же, как необъяснима любовь мазохиста к мучающему его садисту. У меня вообще такое подозрение, что украинский патриотизм можно объяснить лишь при помощи психиатрии.

Read more...Collapse )

May. 25th, 2014

Я народилася в Радянському Союзі. Це така велика, багата і процвітаюча країна, і все-все в ній найкраще. Так мені казали. А ще вона найвеличніша з усіх країн, в неї найвеличніша історія, досягнення, переконання, люди і плани, тут народжуються тільки великі люди і всіх чекає найсвітліше майбутнє. Велич цієї країни була незаперечна.
Чим доросліша ставала Я, тим більш очевидною ставала різниця між тим, що бачиш навкруги, і тим, що казали в новинах, з трибун, писали в підручниках і на транспарантах. Можливо колись Союз і був квітучою країною, можливо, не заперечую. Але Я цього не застала. В пам’яті залишились лише нескінченні черги, тотальний дефіцит, і повна, абсолютна, всепоглинаюча бєзнадьога.

І ось його не стало, моя батьківщина, моя Родіна перестала існувати. Спершу відчуваєшь здивування, потім - неприйняття, коли розум не може відректися від очевидного, а серце вірити не хоче, бо «любовь к родінє» вбили-вшили надійно, і, нарешті, примирення з тим що сталося. Ну що ж, померла, так померла, треба жити далі, бажано щасливо.
З того часу в мене немає «родіни» і я не ходжу на вибори. Тобто я ніколи не ходила на вибори (хіба що пару раз таки був грішок, дуже вже милими і пухнастими здавалися помаранчеві у 2004) До речі про вибори, кожні наступні кумедніші за попередні, я сходу не зможу сказати хто НЕ зможе прийняти участі у виборах: громадяни інших країн, засудженні, наркомани, фашисти, підараси, кіногерої – будь ласка, всі до ваших послуг.

Час спливав, життя тривало і потроху налагоджувалося. Вже у новій країні народжувались і зростали діти – нове вільне покоління. Їм розповідали вже іншу легенду, дуже гарну і красиву. Їх країна, їх батьківщина дуже-дуже велика, велика європейська незалежна держава зі своєю неповторною мовою і унікальними традиціями. Велич цієї нової країни просто зашкалює, вона найвеличніша з усіх країн, що будь-коли існували, а той, хто хоч на мить в цьому сумнівається, має перестати існувати. І ось ця найнайнайвеличніша країна розсипається на шматки просто на очах. Чи зможуть вони це прийняти? Доведеться. Спочатку трохи боляче, а потім пофіг. Ось і виросло ще одне покоління без батьківщини, вже друге поспіль.

P.S.
– Бабушка, а что такое «родина»?
– Я не помню, солнышко, я не помню.



ukraina
Люди чомусь вирішили, що Україна мала вступити в ЄС, і що одразу повинні були ввести євро, запровадити шенген, і зарплати теж зробити європейські. Але президент не підписав якусь угоду і Україна не стає однією з країн Євросоюзу прямо зараз. Підстав так думати не було. Про вступ України до ЄС не йшлося і, навіть, так питання не ставилося і не поставиться найближчі років з двадцять. А на той час вже може не бути ні ЄС, ні України. Договір асоціації з ЄС це навіть не "талон на галоші". Полягає він в тому, що країна, яка підписує договір, стає винною ЄС як «зємля калхозу» а взамін отримує обіцянку, що колись, (і коли – невідомо), коли піде мова про вступ цієї країни до союзу, то наявність такого договору може позитивно вплинути на рішення, мабуть, трошки, напевно, потім.

Потім – чудове слово й поняття. Ви проголосуйте за нас зараз, а ПОТІМ ми зробимо покращення. Ви візьміть кредит зараз, а віддасте потім, втричі більше, але ж ПОТІМ. Ви не витрачайте гроші, а покладіть їх в наш банк, а відсотки отримаєте ПОТІМ. Заплатіть у пенсійний фонд податок зараз, і отримаєте гідну пенсію потім. Ви повинні добре вчитися зараз і тоді ПОТІМ отримаєте гарну роботу. Ось, мабуть, чому я всі справи все своє життя відкладаю на потім. Я обв’язково все зроблю якнайкраще, але ПОТІМ.

А до чого тут Європа? Європа, євроремонт, європальне, євробачення, євростандарти, гроші євро... Європа, це напевно щось дуже добре. Що я про неї знаю? Висока тривалість та рівень життя, рівень культури, соціальне забезпечення, свобода пересувань, велосипеди, відкриті кордони, захищеність бізнесу, рівень освіти (о,це вже питання). Що ще? Тотальна толерантність, терпимість, одностатеві шлюби, високий процент мігрантів з країн третього світу, всі конфлікти вирішуються через суд, високі ціни, вік виходу на пенсію, кредити, пластикова їжа, штучні посмішки, чайлдфрі, фемінізм, ювенальна юстиція. Що? Липкий холод проходить по спині, очі розширюються від відчуття жаху, завмирає подих – ювеналка. ЮВЕНАЛКА. Що ж таке ювенальна юстиція? Це коли ваша рідна дитина не зовсім ваша, точніше – зовсім не ваша. Виховувати вашу дитину може хто завгодно, соціальна служба, шкільний психолог, ще хтось, тільки не ви. І якщо це вам не подобається, то дитину можуть просто вилучити, і ви нічогісінько з цим не зробите. Ваші погляди й уподобання не мають значення, вашу дитину виховують за якимись дикими правилами, які неможливо ні зрозуміти ні прийняти.  І ця клята ювеналка крокує до нас. Це не міф і не хвороблива уява параноїка. Вона вже тут. В українських школах, дитячих садочках і поліклініках.
Коли народилась донечка, я вирішила, що моя місія нарешті виконана, і швиденько померла. І коли вже з'явилося світло в кінці тунелю мене відкачали. Я не просила повертати мене з того світу, але хтось вирішив, що так буде краще. З того часу в мене діаметрально змінилася шкала цінностей і відношення до життя взагалі. І ось моїй дитині, за яку Я заплатила життям, починають вбивати в голову те, що в корені суперечить моїм поглядам і переконанням. Я намагаюся з цим боротися, намагаюся діяти на упередження, але я програю, програю знову і знову. В мене ще є трошки часу і Я не втрачаю надію.
Європа?! Ні, вельми дякую, не треба.
Ще чомусь панує думка, що можливо тільки два варіанти: або асоціація з ЄС, або договір ТС. Інакше ніяк. Але при з ТС Україна теж попадає. Жити і розвиватися не вступаючи ні туди ні дуди неможливо?


Я особисто засуджую будь-які руйнівні дії, взагалі. Будь-яка Революція  це завжди погано. А ще боротьба. Боротися, боротися, боротися, це слово переслідує мене з дитинства, «і как адін умріом в барьбє за ето…». За що? Треба боротися за свободу, за незалежність, за стосунки, за визнання, за життя, за любов, за все. Не треба. Боротьба це завжди насильство над кимось чи над собою. Все, що я хотіла, я отримувала тоді, коли розчаровувалася, опускала руки і переставала боротися, отримувала просто так, ні за що.
У цій нескінченній боротьбі руйнується все, що було, а нічого нового не створюється, бо всі ресурси йдуть на боротьбу.
(Руйнується, наприклад, моє місто. Чудові старовинні будинки неймовірної краси стоять у занепаді. Замок барона Штейнгеля вже три роки продається. Лише за 8 мільйонів баксів. Як могло статися так, що пам’ятка архітектури опинилася в приватній власності? Чому місто не хоче його викупити і зробити надбання громадськості? Відповіді немає. Теж саме з багатьма іншими будинками. Будується нескінченна кількість багатоповерхових комплексів та розважальних центрів, а місто вмирає.)
--------------------------------------------

Ви можете не вмикати телевізор, не дивитися новини, але все одно будете в курсі останніх подій.
Ніколи б не подумала, що в Україні можливий «майдан» після ганебного кідалова попереднього. Але виявилося, що можливий.

Помаранчевий майдан переміг. Протиріч діючим законам зробили третій тур виборів і обрали того, кого хотіли, в кого вірили, на кого сподівались. І де він тепер? Пройшов певний час і таж сама країна вже обирає іншого, цілком законно і легітимно. Проходить ще час і вже інший знов не влаштовує і треба його усунути всупереч діючим законам, а ПОТІМ, коли усунемо, щоб далі все було законно.

Кому підпорядковується «беркут»? Діючий владі. Чи вигідно владі щоб «беркут» розігнав мирну демонстрацію? Начебто ні. Тоді куму вигідно? Тим, хто проти влади, тобто, опозиції. Ні, не так. Владі не подобається мирна демонстрація, але просто так ії розігнати це негуманно, отже треба зробити вигляд, що демонстрація не мирна, спровокувати міліцію, і отримати дозвіл на розгін. Чудово! Що це дало? Те, що на демонстрацію вийшли ті, кому до цього було майже пофіг. Одна справа - щось не зовсім зрозуміле, десь там не підписати, і зовсім інша справа, коли мирних мітингувальників калічать без розбору. Якщо сталося так, що ти опинився на шліху вітчизняної міліції, то тобі піпєц, не дивлячись на те, що ти добропорядний громадянин, справно сплачуєш податки і дрочіш на Україну наспівуючи «ще не вмерла…». Мітинг набирає шалених обертів. Це було потрібно владі? Навряд чи. Але ж президент – ідіот, визнано всіма.

Ви п’ять годин поспіль дражните великого злого собаку і, коли хазяїн спустив його з ціпка, собака вас  покусав. Це так дивно. Гаразд, це не ви дражнили собаку, а хтось інший, а собака покусав саме вас і ви вимагаєте покарати хазяїна. Може логічніше покарати того, хто дражнив? Невеличке доповнення: хазяїн собаки повинен працювати на вас, годується і годує собаку за ваші гроші, а собака має вас захищати.

Цікаво предстає опозиція у особі Кличка, Яценюка і Тягнибока. З одного боку вони завзяті націоналісти з відповідними закликами, з іншого закликають об’єднатися з Європою, де паную космополітизм і толерантність. Якось це суперечить одне одному.
Вони вимагають усунення президента. Гадаю, це цілком можливо, за таким президентом ніхто не заплаче. Гаразд, хлопці, президента скинули, хто з вас стане керманичем країни? Чи зможе опозиція домовитись між собою?

Я ні в якому разі не захищаю ані президента ані владу, також не підтримую ні опозицію ні якусь політичну силу взагалі. У кожного своя громадянська позиція і треба поважати думку кожного.
А влада повинна бути непомітною.

Іноді жалкую що не палю.

Це був сумбурний потік думок, які чомусь уперто не хотіли скластися в більш-менш зв’язний текст, але неодмінно хотіли бути виказані.

-------------------------------------------------

київ зараз:(

Їхала в метро. І серед суцільного потоку інформаційного сміття промайнув вагон де замість реклами були фотографії нічного міста. Світлини, безперечно, зроблені на високому рівні майстерності і з художньої точки зору  дуже гарні. Але…

Але дивлячись на них я чомусь згадувала телевізійні картинки з дитинства коли показували якійсь Нью-Йорк чи Чикаго. «Нєбаскрьоби- нєбаскрьоби а я малєнькій такой…» А тепер моє місто стає дуже схожим на ті картинки. Такі самі хмарочоси і вогники вночі до самого обрію і далі. Кожен вогник це вікно квартири, за кожним – родина. Люди, люди, люди, дуже багато людей. І всі ці люди зовсім не відчувають один одного, кожен сам по собі, вони спілкуються перебуваючи в різних  вимірах реальності. Кожен не знає і не розуміє що йому потрібно і не знає що потрібно іншій людині. Так не повинно бути.

Якщо наша планета є єдиним організмом де все пов’язано і нічого не відбувається без наслідків, то з чим можна порівняти велике скупчення людей-клітин, що постійно збільшується, де кожна клітина сама по собі? На думку спадає одне  - ракова пухлина. Ракова пухлина – клітини з’їхали з глузду, забули, хто вони і більше не виконують своїх функцій, і, навпаки, шкодять організму. Які перспективи: або злоякісна пухлина поширюється і організм гине, або, за дуже рідкісним виключенням, пухлина відторгається і з’являється шанс жити далі.  

Люди не мають жити в великих містах. Це неприродно. Цього не треба.

Мабуть, в мене таки депресія, якщо дивовижної краси фотографії радного міста викликають асоціації з раковою пухлиною.


фото http://interesniy-kiev.livejournal.com/3455120.html


Latest Month

December 2016
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner