?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

київ зараз:(

Їхала в метро. І серед суцільного потоку інформаційного сміття промайнув вагон де замість реклами були фотографії нічного міста. Світлини, безперечно, зроблені на високому рівні майстерності і з художньої точки зору  дуже гарні. Але…

Але дивлячись на них я чомусь згадувала телевізійні картинки з дитинства коли показували якійсь Нью-Йорк чи Чикаго. «Нєбаскрьоби- нєбаскрьоби а я малєнькій такой…» А тепер моє місто стає дуже схожим на ті картинки. Такі самі хмарочоси і вогники вночі до самого обрію і далі. Кожен вогник це вікно квартири, за кожним – родина. Люди, люди, люди, дуже багато людей. І всі ці люди зовсім не відчувають один одного, кожен сам по собі, вони спілкуються перебуваючи в різних  вимірах реальності. Кожен не знає і не розуміє що йому потрібно і не знає що потрібно іншій людині. Так не повинно бути.

Якщо наша планета є єдиним організмом де все пов’язано і нічого не відбувається без наслідків, то з чим можна порівняти велике скупчення людей-клітин, що постійно збільшується, де кожна клітина сама по собі? На думку спадає одне  - ракова пухлина. Ракова пухлина – клітини з’їхали з глузду, забули, хто вони і більше не виконують своїх функцій, і, навпаки, шкодять організму. Які перспективи: або злоякісна пухлина поширюється і організм гине, або, за дуже рідкісним виключенням, пухлина відторгається і з’являється шанс жити далі.  

Люди не мають жити в великих містах. Це неприродно. Цього не треба.

Мабуть, в мене таки депресія, якщо дивовижної краси фотографії радного міста викликають асоціації з раковою пухлиною.


фото http://interesniy-kiev.livejournal.com/3455120.html